The Feast of the Dormition of Our Most Holy Lady, the Theotokos and Ever-Virgin Mary is celebrated on August 28 each year. The Feast commemorates the repose (dormition and in the Greek kimisis) or “falling-asleep” of the Mother of Jesus Christ, our Lord. The Feast also commemorates the translation or assumption into heaven of the body of the Theotokos. After the Ascension of the Lord, the Mother of God remained in the care of the Apostle John the Theologian, and during his journeys She lived at the home of his parents, near the Mount of Olives. She was a source of consolation and edification both for the Apostles and for all the believers. Conversing with them, She told them about miraculous events: the Annunciation, the seedless and undefiled Conception of Christ born of Her, about His early childhood, and about His earthly life. Like the Apostles, She helped plant and strengthen the Christian Church by Her presence, Her discourse and Her prayers.The respect of ancient Christians for the Mother of God was so great that they preserved what they could about Her life, what they could take note of concerning Her sayings and deeds, and they even passed down to us a description of Her outward appearance.Then came the third hour (9 A.M.), when the Dormition of the Mother of God was to occur. A number of candles were burning. The holy Disciples surrounded her beautifully adorned bed, offering praise to God. She prayed in anticipation of Her demise and of the arrival of Her longed-for Son and Lord. Suddenly, the inexpressible Light of Divine Glory shone forth, before which the blazing candles paled in comparison. All who it saw took fright. Descending from Heaven was Christ, the King of Glory, surrounded by hosts of Angels and Archangels and other Heavenly Powers, together with the souls of the Forefathers and the Prophets, who had prophesied in ages past concerning the Most Holy Virgin Mary.Miraculous was the life of the All-Pure Virgin, and wondrous was Her Repose, as Holy Church sings: “In Thee, O Queen, the God of all hath given thee as thy portion the things that are above nature. Just as in the Birth-Giving He did preserve Thine virginity, so also in the grave He did preserve Thy body from decay.”
28 серпня православні християни святкують Успіння Пресвятої Богородиці. За традицією східної церкви, свято Успіння Пресвятої Богородиці або, як кажуть у народі, Перша Пречиста, належить до переліку дванадцяти найбільших свят церковного року, під час якого згадують упокоєння, воскресіння та прославлення Матері Божої.День смерти Пресвятої Богородиці зветься в нашій Церкві Успення, бо її тіло після смерти не зотліло, але разом з душею було взяте до неба. Не маємо історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесення, ані коли, де і як вона померла, бо про це святе Євангеліє нічого не згадує. Основу празника Успення творять священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра Церкви та однозгідна думка святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.”Три дні перед смертю явився Пречистій Діві Марії архангел Гавриїл і звістив від її Сина Ісуса Христа час її переходу до вічности. На день її смерти в чудесний спосіб зібралися в Єрусалимі апостоли, хоч були розсіяні по різних краях світу. Не було тільки апостола Томи. Божа Мати висловила бажання, що хоче бути похована в Гетсиманії коло своїх батьків і свого Обручника Йосифа. Сам Христос у супроводі ангелів і святих прийшов по душу своєї Пресвятої Матері. Апостоли при співі побожних гимнів на своїх раменах занесли її тіло до гробу і три дні від нього не відходили. Третього дня прийшов здалека апостол Тома й дуже бажав ще востаннє поглянути на Пресвяту Богородицю. Коли ж гріб відкрили, то її тіла там уже не було, а тільки похоронні ризи.Тепер усі зрозуміли, що вона воскресла і з тілом та душею її взято на небо”.У нашій богослужбі на Успення відбивається уся традиція і віра Церкви перших століть у її чудесне Успення і внебовзяття з тілом і душею. “У молитвах невсипущу Богородицю і в заступництвах незамінне уповання гріб і умертвіння не втримали.Бо як Матір Життя до життя переставив Той, хто вселився в утробу приснодівственну”.
